Інфографіка, складена на основі даних Світового банку, наочно демонструє, наскільки нерівномірно розподілені ліси по території європейських держав. Розрив між найбільш і найменш лісистими країнами континенту величезний — за ним стоїть складне переплетення географії, клімату та багатовікової історії освоєння земель.
Безумовними лідерами рейтингу залишаються Фінляндія та Швеція: ліси покривають близько сімдесяти відсотків їхньої території. До першої групи входять також Чорногорія та Словенія — держави, де природні умови сприяли збереженню великих лісових масивів. На протилежному кінці шкали розташовані країни з високою часткою урбанізованих або сільськогосподарських угідь, де лісовий покрив суттєво скромніший.
Європейські ліси надзвичайно різноманітні. На півночі континенту розкинулися бореальні масиви — тайга, що охоплює Фінляндію, Швецію та Росію. Південніше їх змінюють мішані та широколистяні ліси з іншим видовим складом і екологічними характеристиками.
Високий рівень лісистості Північної Європи значною мірою визначається бореальним поясом: суворий клімат і низька щільність населення історично стримували розвиток землеробства, дозволяючи великим лісовим екосистемам існувати практично недоторканими. Інша картина спостерігається в Данії та Нідерландах: родючі рівнини цих країн протягом століть активно розорювалися й заселялися, що неминуче вело до скорочення лісових угідь.
Гірський рельєф діє у зворотному напрямку. Круті схили погано піддаються інтенсивному сільськогосподарському освоєнню, тому в Словенії, Австрії та низці балканських держав ліси збереглися завдяки важкодоступному гірському ландшафту. Таким чином, висота над рівнем моря і характер рельєфу нерідко виявляються вирішальними факторами, що визначають стан лісового покриву.
Природні умови — далеко не єдина змінна в цьому рівнянні. Державна політика у сфері лісокористування, природоохоронні програми та цілеспрямоване лісовідновлення дозволили низці країн не лише зберегти, а й примножити площу лісів. У деяких регіонах ліси розширюються природним шляхом: занедбані малопродуктивні сільськогосподарські угіддя поступово заростають. Саме цим пояснюється те, що дві країни зі схожим кліматом можуть демонструвати принципово різні показники лісистості — усе визначається історією землекористування та актуальними управлінськими рішеннями.
На тлі глобального скорочення лісового покриву Європа виглядає винятком: протягом останніх тридцяти років площа лісів на континенті загалом зростала. Це зростання триває навіть попри почастішання лісових пожеж, посух, штормових вітровалів та спалахи чисельності комах-шкідників. Доповідь State of Europe's Forests 2025 підтверджує позитивну динаміку, однак фіксує й наростаючий тиск на лісові екосистеми.
Показники лісового покриву та біорізноманіття загалом покращуються, хоча в низці регіонів темпи зростання сповільнюються, а загрози з боку лісозаготівель, природних порушень і зміни клімату посилюються.
— State of Europe's Forests 2025
Збільшення площі лісів саме по собі не означає розв’язання проблеми. Завдання збереження здорових, стійких і здатних до відновлення лісових екосистем стає дедалі складнішим і потребує комплексного підходу — такого, за якого економічні інтереси, кліматичний порядок денний і завдання охорони природи розглядаються в нерозривному зв’язку.