Українська деревообробна галузь входить у 2026 рік із чіткими очікуваннями: стабільний доступ до ресурсів, передбачувана державна політика та завершення реформ, які роками лишаються незавершеними. Без цих умов навіть позитивні сигнали — зокрема зростання обсягів заготівлі деревини — не зможуть конвертуватися в реальні інвестиції, розширення виробництва та нові робочі місця.
Збільшення заготівлі є позитивним сигналом, але лише за умови дотримання екологічних і законодавчих норм. Йдеться не про понадлімітні вирубування, а про повне та своєчасне використання ресурсу, вже передбаченого лісовпорядкуванням і чинним законодавством. Деревина має надходити на ринок, перероблятися та створювати додану вартість — формувати податкові надходження, валютну виручку й робочі місця. Деревина на складах не виконує жодної з цих функцій.
Актуальні й затверджені матеріали лісовпорядкування є фундаментом для планування заготівлі, закупівель, контрактів, інвестицій і зайнятості. Там, де ці матеріали застаріли або не затверджені, рішення приймаються в умовах невизначеності — а невизначеність руйнує довгострокове планування. ДП «Ліси України» та профільні органи мають прискорити оновлення й затвердження матеріалів лісовпорядкування в усіх регіонах, де це безпосередньо впливає на доступність ресурсу.
Карпатський регіон має стратегічне значення для ресурсного забезпечення деревообробної промисловості. Зміни у веденні лісового господарства в Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській і Чернівецькій областях безпосередньо впливають на підприємства, зайнятість і цілі громади, що живуть з лісової галузі.
Навесні 2027 року в Карпатах набуде чинності заборона суцільних рубок головного користування. До цього моменту залишається менше двох років, і готуватися необхідно вже зараз. Перехід до наближеного до природи лісівництва є екологічно виправданим, однак не повинен спричинити різкого скорочення пропозиції деревини. Держава, лісокористувачі та деревообробна промисловість мають завчасно узгодити модель, яка поєднає екологічність, стабільність ресурсної бази та безперервну роботу підприємств.
Якщо таку підготовку не буде проведено, наслідки виявляться болючими: дефіцит ресурсу, ринкова напруга, втрата виробничих потужностей і скорочення робочих місць у регіонах, де альтернативної зайнятості практично немає.
Зростання залишків деревини — явище, що потребує професійної оцінки з урахуванням циклічності товарного ринку. Накопичення залишків за окремими сортиментами, породами чи складами не може автоматично слугувати аргументом проти збільшення заготівлі. Проблема часто полягає не в надлишку пропозиції, а в недостатній гнучкості механізмів реалізації.
Для виправлення цієї ситуації слід активніше використовувати біржові інструменти, зокрема голландські аукціони. Такий формат дозволяє оперативно продавати деревину, скорочувати складські залишки та визначати реальну ринкову ціну без тривалих адміністративних процедур. Деревина на складі не створює доданої вартості, не підтримує зайнятість і не генерує податкових надходжень — вона просто очікує на рішення, яке можна прийняти значно швидше.
Підприємства потребують чіткого розуміння щодо кількох ключових питань одночасно: яким буде доступний ресурс у 2026 році, що зміниться у 2027-му, яка ситуація з лісовпорядкуванням у конкретних регіонах і коли запрацюють нові біржові механізми. Збільшення заготівлі має базуватися на актуальному лісовпорядкуванні, законності, сталості, прозорій реалізації та реальному попиті — лише тоді це рішення є обґрунтованим і стійким.
Передбачуваність на кілька років уперед у поєднанні зі швидкою реакцією на кон'юнктуру світових ринків дозволить підприємствам нарощувати й поглиблювати переробку. Розвиток української деревообробки — це не лише поточні податкові надходження. Це стратегічна й економічна незалежність країни, яку вибудовують із конкретної сировини, конкретних рішень і конкретної послідовності дій.
