Французький ліс переживає період безпрецедентного послаблення. Пожежі, шкідники, повторювані посухи: ефекти глобального потепління відчуваються тут з дедалі більшою гостротою, навіть якщо лісова екосистема продовжує відігравати важливу роль для біорізноманіття. Ця безпрецедентна вразливість глибоко змінює контури деревообробної галузі, яка, однак, зростає, стикаючись із напругою на ресурс, нестабільністю цін та серйозними регуляторними викликами.
Ризик пожеж, який довгий час обмежувався кількома визначеними зонами території, тепер поширився на всю Францію.
«Раніше ми контролювали лише три зони на території Франції. Сьогодні потрібно запобігати пожежам по всій Франції.»
Загибель дерев красномовно ілюструє цю деградацію: вона більш ніж подвоїлася за десять років, зрісши з 7,4 млн кубометрів на рік у 2005–2013 роках до 16,7 млн у 2015–2023 роках. У цьому контексті деякі символічні породи, як-от бук чи дуб, тепер вважаються непридатними для майбутнього клімату, що змушує Національну федерацію лісу (FNB) запустити масштабну програму диверсифікації лісових порід. Таким чином, приблизно третину французьких лісів доведеться адаптувати до нових кліматичних умов.
До цих екологічних потрясінь додаються економічні напруження з-за Рейну. Масові напади короїдів у Німеччині дезорганізували європейський ринок деревини, змусивши німецьких покупців звернутися до Франції за постачанням. Цей додатковий тиск на французький ресурс автоматично спричинив зростання цін: круглий ліс на пні тепер коштує 130 € за кубометр, порівняно зі 100 € на початку року.
На регуляторному рівні Регламент ЄС про вирубку лісів (RDUE), який набуде чинності наприкінці 2026 року, запровадить обов’язкову геолокацію ділянки походження для кожної партії деревини, імпортованої з-за меж Європи. До цієї вимоги трасованості ще не всі учасники готові, зокрема деякі лісопильні, чиї потужності залишаються недостатніми. Такі дистриб’ютори, як Dispano, вже передбачили ці вимоги, виключивши країни, які вважаються неконтрольованими з точки зору трасованості, наприклад Ліберію чи М’янму. Регулювання також обмежує використання загрожуваних порід — моабі, мербау, кумару, іпе, — що змушує заготівельників переходити на старішу деревину більшого діаметра.
У цьому складному контексті деревообробна галузь вирізняється на тлі загалом застійного будівельного сектору. Її оборот зріс на 3 % у 2024 році порівняно з 2022 роком завдяки регулюванню RE2020 у новому будівництві та розвитку енергетичної реновації, зокрема зовнішньої термоізоляції для покращення енергетичних сертифікатів. Поява нових продуктів, таких як деревні волокна, також сприяє оновленню асортименту.
План France Relance 2030 відіграв вирішальну роль у цій динаміці, вклавши три мільярди євро в галузь. Ці інвестиції дозволили модернізувати промислові потужності та релокалізувати значну частину виробництва. Ефекти вже помітні: французький імпорт деревини скоротився майже вдвічі — з 4 млн кубометрів до 2020 року до 2,29 млн у 2024 році.
«Поступово національна промисловість відвойовує частки ринку в імпорту.»
Це відновлення також супроводжується розширеним асортиментом — на 20 % більше позицій у всіх сегментах порівняно з періодом до пандемії Covid-19.
Поновлена привабливість деревини, однак, посилює конкуренцію. Універсальні торговельні мережі дедалі активніше заходять на цей матеріал, змушуючи історичних спеціалістів вирізнятися глибиною послуг і рівнем фахової експертизи.
Волатильність цін становить ще одне серйозне випробування. Конфлікт на Близькому Сході спричиняє тарифну нестабільність, яку ретельно відстежує CMEM через Обсерваторію підвищення цін, де вже зафіксовано 300 підвищень серед 600 французьких постачальників. На практиці деякі торговельні компанії стикаються зі зростанням цін до 12 % на окремі товари, що змушує їх щодня коригувати тарифи та значно скорочувати термін дії комерційних пропозицій.
Уповільнення нового будівництва також позначається на комерційних відносинах: затримки платежів і неплатежі зростають, хоча ситуація ще не вважається критичною. Спеціалісти з деревини та плит краще тримаються завдяки міцнішим структурам і більшим фінансовим резервам, тоді як терміни розрахунків ремісників подовжуються, що свідчить про поширену тривогу на всьому ринку.
У довгостроковій перспективі галузі також доведеться вирішувати питання передачі бізнесу: чверть із приблизно 1500 членів FNB не мають визначеного наступника, що послаблює переважно сімейні підприємства. Таким чином, деревообробна галузь рухається крізь сукупність накопичених невизначеностей — послаблені лісові ресурси, нестабільні ціни, спад на будівельному ринку та потреба в оновленні економічних моделей, — зберігаючи при цьому переваги сектору, що зростає у світі, який дедалі більше схиляється до екологічніших матеріалів.
