22 червня 2026
,Німеччина
Ліси на Іспанському півострові сьогодні споживають на 20 % більше води, ніж у 1990-х роках. Це не є прямим наслідком зміни клімату, а результатом постійного зростання лісового покриву протягом останніх десятиліть. Такого висновку дійшли дослідники CREAF — Центру екологічних досліджень та лісових прикладних технологій, які проаналізували, як розширення деревного покриву і, особливо, підліску суттєво змінило водний цикл природних екосистем Іберійського півострова.
Дослідження базується на надійній емпіричній основі: 11 456 лісових ділянок, проаналізованих у три різні періоди між 1986 і 2024 роками. Щоб розмежувати різні компоненти гідрологічного циклу, вчені використали екогідрологічну модель MEDFATE — інструмент, який дозволяє окремо оцінювати процеси, такі як евапотранспірація, інфільтрація та поверхневий стік.
Наслідки такого зростання споживання води рослинами очевидні. Дослідження показує, що обсяг води, яка врешті-решт надходить до річок і водоносних горизонтів — так званої «блакитної води» — зменшився на 28 % порівняно з рівнем 1990-х років. Таке значне скорочення безпосередньо впливає на доступність водних ресурсів у країні, яка вже відчуває дедалі більше навантаження на свої запаси води.
Дослідник Хесус Санчес-Давіла, один із авторів дослідження, зазначає, що поточна структура лісу впливає на ці зміни більше, ніж саме глобальне потепління.
«Поточна структура лісу пояснює зміни водного циклу більше, ніж зміна клімату». — Хесус Санчес-Давіла, дослідник CREAF
Ця заява не применшує значення кліматичної кризи, але змінює акценти: управління — або його відсутність — лісовою територією стає визначальним фактором, який екологічна політика не може ігнорувати.
Серед усіх виявлених факторів особливо помітне зростання чагарників. Зменшення екстенсивного тваринництва та брак історичного лісового господарства дозволили підліску розростатися майже безконтрольно. Це явище тісно пов’язане із занепадом сільських територій, характерним для більшої частини внутрішніх районів півострова протягом останніх десятиліть: без випасу та людського втручання чагарникова рослинність швидко розростається.
Автори дослідження визнають екологічну цінність чагарників. Вони захищають ґрунт від ерозії, регулюють температуру довкілля та забезпечують притулок і корм для багатьох видів тварин. Водночас вони вважають, що в умовах зростання дефіциту води необхідно точно розуміти роль чагарників у водному циклі та підтримувати їхню присутність на рівні, який не загрожуватиме доступності ресурсу.
CREAF застерігає від спрощеного тлумачення результатів: дані дослідження не слід розглядати як аргумент на користь вирубки лісів для збільшення стоку води чи наповнення водосховищ. Зведення лісів зазвичай не призводить до помітного збільшення надходження води в річки, а його наслідки для біорізноманіття, стабільності ґрунтів і поглинання вуглецю будуть важко оборотними.
Справжнє завдання, на думку дослідників, полягає не в тому, щоб виробляти більше «блакитної води», а в тому, щоб розумніше керувати «зеленою водою» — тією, що повертається в атмосферу через евапотранспірацію рослинності. З огляду на перспективи частіших і сильніших середземноморських посух — тенденції, яку надійно прогнозують кліматичні моделі, — CREAF пропонує посилити активне лісове господарство як інструмент адаптації.
У цьому контексті дослідники пропонують безперервне покривне лісівництво як технічно доцільний варіант. Ця практика регулює надходження світла до ґрунту, зберігаючи постійний деревний покрив, що обмежує умови для бурхливого зростання підліску та сприяє збалансуванню водоспоживання екосистеми. Мета — підготувати іспанські ліси до майбутнього, де вода стане ще більш дефіцитним і затребуваним ресурсом.
