вчора о 12:29
,Німеччина
Постулат загальнонаціонального референдуму щодо Державних лісів знову з’являється у відповідь на темпи та масштаби змін у лісовій політиці. Критики нинішнього курсу уряду стверджують, що рішення, які приймає Міністерство клімату, загрожують фінансовій стабільності Державного підприємства лісового господарства «Ліси України» (ДПЛГ «Ліси України»), сировинній безпеці країни та чинній моделі українського лісівництва.
Державні ліси керують більшістю лісів у Польщі, поєднуючи природоохоронні, соціальні та господарські функції. Суперечка стосується, зокрема, виведення значних територій з лісового господарства, ролі неурядових організацій у процесі прийняття рішень, а також наслідків цих дій для деревообробної промисловості та місцевих громад.
Прихильники референдуму аргументують, що масштаб змін має фундаментальний характер. Вони насамперед вказують на виведення сотень тисяч гектарів лісів з господарського використання, що, на їхню думку, підриває модель збалансованого, великомасштабного лісового господарства, яка діяла в Польщі протягом десятиліть.
Критичні оцінки викликає також концепція так званих „соціальних лісів”. На думку противників змін, цей термін має маркетинговий характер, оскільки ліси в Польщі вже раніше виконували соціальні функції. На практиці – як зазначають – це призводить до подальшого виведення територій з використання, що створює додаткові витрати для Державних лісів, зокрема через навантаження на Лісовий фонд.
З’являються також звинувачення правового характеру. Критики стверджують, що частина рішень Міністерства клімату та довкілля не має достатніх підстав у чинних законах, зокрема в законі про ліси та законі про охорону природи. У дискусії знову постає питання про порядок ухвалення рішень, обсяг консультацій та відповідність дій законодавству.
Паралельно висловлюються побоювання щодо фінансового стану ДПЛГ «Ліси України». Обмеження заготівлі деревини при одночасному зростанні навантажень може – на думку критиків – призвести до послаблення економічної стабільності підприємства. У цій наративі Державні ліси розглядаються як стратегічний ресурс держави, а порушення їхнього функціонування мало б наслідки для сировинного суверенітету країни.
Ще одним пунктом суперечки є вплив неурядових організацій на лісову політику. Критики нинішнього напряму змін зазначають, що голос наукової спільноти та практиків лісівництва маргіналізується, а рішення приймаються під тиском активістів без достатнього врахування наукових знань і професійного досвіду.
Контроверсії викликає також створення нових природних заповідників. Звертається увага на конфлікти з місцевими громадами та на той факт, що охорона території у статусі заповідника пов’язана з обмеженнями у використанні лісу, зокрема в плані рекреації чи збору лісових дарів.
На задньому плані залишаються економічні наслідки. Деревообробна, пилорамна та меблева промисловість – один із лідерів польського експорту – може відчути наслідки обмежень у доступі до сировини. Критики попереджають про порушення всього ланцюга лісо-деревообробки та наростання напруги в самих Державних лісах.
Постулат референдуму вписується в ширшу суперечку про напрям лісової політики в Польщі: де проходить межа між охороною природи та лісовим господарством і хто має визначати пріоритети. Прихильники плебісциту переконують, що такі важливі зміни вимагають суспільної легітимності та широкої громадської дискусії.
