Управління угорськими лісами викликає серйозне занепокоєння, особливо щодо лісозаготівель, які не щадять навіть заповідні зони та національні парки. У багатьох місцях країни все ще переважають великомасштабні лісогосподарські практики 20-го століття. Ці практики завдають шкоди не лише дикій природі, але й місцевим громадам, а екосистеми перебувають під постійною загрозою. Такий підхід до ведення лісового господарства може призвести до довгострокової втрати природного середовища та біорізноманіття, що може загострити екологічну кризу.
Непорушені або малонавантажені ліси відіграють важливу роль у підтримці екологічної рівноваги. Такі ліси можуть забезпечити значну відповідь на виклики висушування та зміни клімату. Однак традиційні лісозаготівлі часто ігнорують ці потенційні переваги, завдаючи довгострокової шкоди природним екосистемам.
Тому радикальна реформа управління лісовим господарством має важливе значення для збереження довкілля. Ліси, що перебувають у державному управлінні, особливо заповідні території, повинні управлятися за новим підходом, який сприяє біорізноманіттю та сталому розвитку. На жаль, невеликі кроки, зроблені за останні 25 років, не принесли очікуваних результатів, і нагальною є потреба у фундаментальних перетвореннях.
Багато критиків вважають, що сучасні методи ведення лісового господарства є скандальними і здаються прийнятними лише за звичкою. Історична рутина, яка досі домінує в угорській політиці управління лісами, створює небезпечний прецедент, який увічнює знищення природних середовищ існування.
Тим часом туризм продовжує відігравати вирішальну роль у боротьбі за ліси. Наприклад, гірський регіон Börzsönyi має багато природних і туристичних об'єктів, таких як стежка від туристичного центру Турецького поля до Кьовешмезо. Ці території також важливі для відвідувачів, оскільки вони демонструють важливість зв'язку між незайманою природою та сталим туризмом.
Загалом, очевидно, що управління угорськими лісами потребує термінових змін. Політика і практика, які існують зараз, загрожують не лише біорізноманіттю, але й потенціалу майбутніх поколінь. Як державний, так і приватний сектори повинні прийняти новий підхід, який враховує природоохоронні території та їхню екологічну роль. Це дозволить не лише захистити природу, але й підтримати місцеві громади та максимізувати економічні вигоди від туризму та сталого використання ресурсів.
