1 червня 2026
,Україна
Ліси України стали тихою жертвою триваючого конфлікту, зазнавши серйозних пошкоджень, особливо в східних регіонах, після російського вторгнення у 2022 році. Ця екологічна деградація є не лише втратою природної краси, а й критичним ударом по громадах, які залежать від цих лісів для свого існування. Дві ключові діяльності – лісозаготівля та збирання лісових продуктів, що є життєво важливими для економічної стабільності багатьох українських сімей, значно постраждали.
Постійні артилерійські обстріли та окупація земель військовими силами призвели до масового вирубування лісів. Крім того, лісові пожежі, часто спричинені військовими діями, знищили великі площі лісів, ще більше посилюючи руйнування. Для місцевих громад це означає обмежений доступ до ресурсів, які традиційно збиралися в цих районах, що ускладнює забезпечення щоденних потреб і підтримку економічного добробуту.
Деградація лісів виходить за межі безпосередніх економічних наслідків, створюючи хвильовий ефект на екологічну стабільність та зусилля з охорони природи. Рейнджерів, які часто є першою лінією оборони у підтримці здоров’я лісів, а також екологічні групи, стикаються з небезпечними для життя умовами, що перешкоджають їм захищати ці екосистеми. Така недбалість призвела до значної втрати біорізноманіття, а деякі види можуть опинитися на межі вимирання через руйнування середовища існування та дисбаланс у екосистемі.
Оскільки конфлікт триває без упину, можливості для збереження та відновлення значно зменшуються. Складність реалізації відновлювальних проектів у зруйнованому війною ландшафті посилюється соціально-політичними особливостями регіону, що робить міжнародну участь вирішальною, але надзвичайно складною. Зусилля щодо просування сталих практик управління стримуються постійними небезпечними умовами та скороченням ресурсів і робочої сили, здатної реалізовувати такі програми.
Триваюча війна не лише становить загрозу для екологічного відновлення, але й погіршує і без того нестабільне становище громад, залежних від лісів. Цикл деградації та неуваги призводить до дедалі гіршої екологічної ситуації, яка, без міжнародного втручання та значного зсуву в бік стабілізації, ризикує стати незворотною.
Крім того, війна призвела до переміщення мільйонів людей, додаючи ще один рівень складності до вже критичного людського впливу. Цілі населення, які колись жили сталим способом завдяки лісовим ресурсам, тепер опинилися без доступу до основних засобів для виживання. Це переміщення спричиняє не лише економічні труднощі, а й значні психологічні наслідки для тих, хто змушений залишити знайоме середовище позаду.
Симбіотичні відносини між українськими громадами та їхніми лісами підкреслюють необхідність подолання соціально-політичних бар’єрів для залучення міжнародної підтримки. Лише завдяки спільним глобальним зусиллям можна сподіватися на відновлення лісів України, тим самим забезпечивши як біорізноманіття, так і стійкість тих, хто покладається на них для виживання.
