вчора о 12:29
,Німеччина
Протягом останніх десяти років Японія фундаментально реформувала деревообробну промисловість, спираючись на принципи «високих технологій, регіональної децентралізації та створення високої доданої вартості». Коли штучні ліси, масово створені в 1960–70-х роках, досягли зрілості та обсяг постачання вітчизняних хвойних порід значно зріс, Японія одночасно впровадила автоматизацію виробництва фанери, LVL і CLT та реорганізувала регіональні ланцюги постачання. Завдяки цьому країна отримала найбільш організовану систему постачання деревини та технологічно інтенсивну виробничу базу в Азії. Для Кореї це важливий приклад того, як ринок формується лише за органічної взаємодії «ресурси–промисловість–політика».
Загальна площа лісів у Японії становить близько 25 млн гектарів, понад половину з яких займають штучні хвойні ліси, переважно сугі (японський кедр) і хінокі (японський кипарис). Масові насадження сугі досягли віку вирубки, що забезпечує стабільне постачання деревини протягом наступних 30 років і більше, утворюючи так званий «сталий період збору врожаю».
Виробництво вітчизняної деревини зараз становить 33–35 млн м³ на рік. З урахуванням того, що загальне споживання деревини в Японії близько 74 млн м³ на рік, рівень самозабезпечення досягає приблизно 45%, що значно більше, ніж 28% у 2010 році. Уряд планує підвищити цей показник до 50–55% до 2030 року. Успіх зростання забезпечений поєднанням політики та інвестицій, які дозволили направляти збільшене постачання деревини не як «надлишок круглого лісу», а через «стандартизацію та вдосконалення переробної промисловості».
Ключовим елементом японської деревообробної промисловості є регіональні промислові кластери, або «wood cluster». У межах регіону організовано циркулярну модель: збір, транспортування, продаж, обробка та сушіння деревини. Це знижує витрати на логістику та забезпечує однорідну якість сировини. Інтеграція процесів розпилювання, сушіння, склеювання, виробництва фанери, LVL і CLT у межах одного регіону підвищує ефективність виробництва та скорочує витрати.
Японія також широко впровадила автоматизацію та технології штучного інтелекту. Основна стратегія — використовувати деревину середнього та малого діаметра як «стандартну сировину». Заводи орієнтуються на круглий ліс діаметром близько 22 см, що дозволяє стабільно виробляти конструкційні матеріали навіть за нестачі великого діаметра деревини або при значних регіональних відмінностях.
Технологічно процес включає 3D-сканування деревини, автоматичне різання, сканування міцності шпону (MOE/MOR), автоматичне сортування та термопресування. Це підвищує вихід продукції та стандартизує її якість. Технологія сортування шпону для LVL особливо цінна, оскільки точний відбір і розміщення безпосередньо впливають на характеристики продукту. Глулам (клеєний брус) використовується у школах, спортивних залах і громадських будівлях, LVL виступає «невидимим хребтом» конструкцій, а CLT після прийняття законів активно застосовується як у державному, так і приватному секторах.
Японська політика щодо деревини ґрунтується на законодавчій системі. Закони, такі як «Закон про сприяння використанню деревини» (2009), «Закон про використання конструкційної інженерної деревини, такої як CLT» (2016), «Закон про управління лісовим господарством» (2019) та «Закон про розвиток дерев’яного громадського будівництва» (2021), послідовно пов’язують розширення використання вітчизняної деревини, підвищення ефективності лісового господарства, створення попиту через громадське будівництво та формування регіональних циркулярних систем.
Чотири ключові аспекти політики: 1. Інституційне розширення використання вітчизняної деревини у громадському будівництві (державні установи, школи, бібліотеки, соціальні заклади, спортивні зали). 2. Вдосконалення стандартів вогнестійкості, конструкцій і з’єднань, сертифікації, що дозволяє середньо- та великомасштабне дерев’яне будівництво. 3. Підтримка регіональних центрів сушіння та сортування для зменшення розбіжностей у якості та стабілізації постачання конструкційних матеріалів. 4. Інтеграція даних про зберігання вуглецю та LCA у критерії державних закупівель, що поєднує кліматичну політику з ринковими сигналами.
Для Кореї важливі такі уроки: поєднання технологій і стандартної сировини середнього та малого діаметра (~20 см) дозволяє виробляти високоякісні конструкційні матеріали. Постійне оновлення обладнання забезпечує продуктивність і якість навіть за дефіциту робочої сили. Початковий ринок формується через громадське будівництво, потім поширюється у приватний сектор — це гарантує «певність попиту» для промисловості.
Перспективно, Японія ймовірно продовжить розширювати використання CLT, LVL і глуламу для досягнення вуглецевої нейтральності та зміцнення регіональних ланцюгів постачання. Це ще більше підвищить її вплив на азійському ринку завдяки стандартам, сертифікації та потужностям постачання інженерної деревини.
Загалом японська деревообробна промисловість є високорозвиненою моделлю, яка інтегрує ресурси, технології та інституції. Для Кореї дорожня карта на наступні 10 років може включати: створення системи державного збору та сортування, впровадження автоматизованих ліній для розпилювання, виробництва фанери, LVL і CLT, розширення використання вітчизняної деревини у громадському будівництві, одночасне впровадження стандартизації інженерної деревини на основі середнього та малого діаметра. Японський приклад показує, що розвиток промисловості ефективний не при «послідовному підході», а при «одночасному проектуванні» всіх складових системи.
