5 червня 2025
,Німеччина
Лісова промисловість країн Північної Європи, зокрема у Фінляндії та Швеції, наразі перебуває у складному становищі, що характеризується зростанням вартості сировини та значними змінами в торгівлі. Ці виклики в основному зумовлені геополітичною напруженістю та подальшими санкціями, накладеними на імпорт з Росії, що змушує ці країни переглядати джерела постачання деревини та справлятися зі зростаючими витратами в целюлозно-паперовій галузі. Оскільки ці країни Північної Європи адаптуються до нових обставин, поточні зміни мають значні наслідки як для їхніх економік, так і для світового ринку лісової продукції.
Північний регіон, який традиційно визнаний завдяки своїй потужній лісовій промисловості, переживає різке зростання витрат на закупівлю сировини. Це явище особливо помітне у Фінляндії та Швеції, які є ключовими гравцями на світовому ринку целюлози та паперу. Основним каталізатором цього зростання витрат стала геополітична напруженість із Росією, що призвела до санкцій, які фактично припинили імпорт із цієї країни, яка колись була значним постачальником для цих держав. Оскільки імпорт із Росії став неможливим, Фінляндія та Швеція змушені шукати альтернативні джерела деревини, що є складним процесом, адже вони намагаються зберегти продуктивність і конкурентоспроможність, які давно характеризують їхню лісову промисловість.
Як наслідок, економіки Фінляндії та Швеції відчувають вплив, що виходить за межі безпосереднього зростання витрат. Ці зміни вимагають стратегічного планування, щоб забезпечити стійкість галузей у мінливих глобальних умовах. Перехід до альтернативних джерел деревини, хоч і є необхідним та важливим, створює невизначеність як у стабільності постачань, так і в ціноутворенні. Адаптація до нових ринкових умов є вирішальною для забезпечення довгострокової життєздатності їхніх шанованих целюлозно-паперових секторів.
Помітним статистичним показником змін у цій сфері є прогнозоване зростання імпорту колод на 25% у 2024 році. Хоча ця цифра може свідчити про зміцнення ланцюгів постачання, загальні обсяги імпорту деревини все ще значно нижчі за історичні рівні, коли Росія була основним джерелом. Ця різниця підкреслює труднощі, пов’язані з повною компенсацією прогалини, що виникла через припинення імпорту з Росії, і додатково підсилює потребу цих країн у пошуку додаткових стійких джерел як у межах регіону, так і за його межами.
Пошук цих альтернативних джерел є не лише логістичною проблемою, але й впливає на ширші економічні аспекти, включаючи споживання енергії, екологічну політику та міжнародні торговельні відносини. Таким чином, лісові промисловості Фінляндії та Швеції опинилися на критичному етапі, де стратегічне прийняття рішень, особливо щодо диверсифікації постачань та управління витратами, визначатиме їхню майбутню траєкторію.
Підвищена залежність від різноманітних джерел не обійшлася без витрат, що відображається у зростанні виробничих витрат. У Фінляндії та Швеції вартість деревини тепер становить значну частку загальних грошових витрат на виробництво. У Фінляндії частка вартості деревини сягає 73%, тоді як у Швеції вона становить 64%. Ці цифри вказують на зростаючий тягар для виробників, де ефективне управління цими витратами буде ключовим для збереження маржі та стійкості галузі.
Поряд із посиленою залежністю від диверсифікованих ланцюгів постачання спостерігається різке зростання цін на колоди хвойних порід для целюлози. У період між 2021 і 2024 роками ціни зросли на 51% у Фінляндії та на 29% у Швеції. Це підвищення цін є прямим наслідком подвійного тиску зростаючого попиту та обмеженої пропозиції через геополітичний контекст, що ілюструє складну взаємодію між ринковими силами та міжнародними відносинами.
На завершення, лісова промисловість країн Північної Європи, символізована зусиллями Фінляндії та Швеції, перебуває на передовій у протистоянні та адаптації до нових економічних і геополітичних викликів. Перехід від російського імпорту деревини підкреслив необхідність стратегічної диверсифікації та управління витратами для підтримки потужності та стійкості їхніх целюлозно-паперових секторів. Оскільки ці країни адаптуються до нових глобальних парадигм, їхні відповіді та інновації, ймовірно, запропонують цінні уроки щодо управління галузями, залежними від ресурсів, у умовах геополітичної нестабільності.
