Що робиться в чи не найбільш закритій для суспільства галузі? Який спадок залишила новому лісовому керівництву команда Сім’ї? Чи буде зламано старі схеми, чи стане вільнішим доступ до лісу? Про це та багато іншого — в інтерв’ю з головним лісівником країни Валерієм ЧЕРНЯКОВИМ.
УК: Валерію Вікторовичу, в якому стані опинилася галузь за роки правління команди Януковича? Яких збитків завдано державі та суспільству?
— Це мільярди гривень. За даними Державної фінансової інспекції за 2013 рік виявлено порушень на 282 мільйони гривень, а ревізія діяльності агентства за 2010-й і початок 2011 року показала зловживань майже на 743 мільйони гривень. Діяльність колишнього керівництва Держлісагентства торік і позаторік ще тільки перевіряють правоохоронні органи та прокуратура.
За результатами проведених ревізій складено 868 протоколів. До правоохоронних органів передано 21 матеріал ревізій, за якими відкрито 6 кримінальних проваджень. І це тільки початок.
Ключові порушення полягають у розбазарюванні земель: відчужено десятки тисяч гектарів земельних ділянок лісового фонду. Незаконно передавались землі для будівництва котеджів та дач (батько колишнього віце-прем’єра Сергія Арбузова отримав в оренду на 49 років ліс площею 180 га собі під маєток). І таких фактів десятки. Проводились вирубування на території природно-заповідного фонду, підприємства Держлісагентства реалізовували лісопродукцію за ціною, нижчою за собівартість та ринкові ціни.
Однак головний злочин колишнього керівництва — продаж необробленої деревини поза аукціонами, без документів, часто контрабандою. Це сотні мільйонів, мільярди гривень недоотриманих коштів вітчизняними лісгоспами.
Держлісагентство всіляко допомагає правоохоронним органам у розслідуванні цих злочинів, і я впевнений, що вже незабаром відповідні матеріали буде передано до суду.
Ми розуміємо, що нам потрібно долати корупцію в галузі, максимально прозоро реалізовувати деревину і мати від цього економічний ефект для галузі й держави. Для боротьби з тіньовим обігом деревини задіяно потужні заходи: від моніторингу незаконних рубок та посилення відомчого, податкового й митного контролю. Але очікуваних результатів вони поки що не дали через складну економічну кон’юнктуру — ціни на деревину падають, попит знижується. Тому, крім посилення діяльності лісової охорони, розширюватимемо впровадження єдиної державної системи електронного обліку деревини, головне призначення якої — максимально обмежити її незаконний обіг та призупинити нелегальні лісозаготівлі.
Треба також розв’язати проблему поширення електронного обліку на лісові господарства Міноборони й інших лісокористувачів.
УК: Що робиться для подолання кризи в галузі? Які кроки заплановано на найближчу, середню та довгострокову перспективу?
— Для подолання кризи потрібно виявити і проаналізувати основні проблеми, зрозуміти їхні причини. Гадаю, основні проблеми лісового господарства — низький технічний рівень лісогосподарського виробництва й значний рівень зношеності основних виробничих фондів. Лісгоспи — державні підприємства, вони не мають змоги ні брати кредити на нормальних умовах, ні отримувати техніку через лізинг і змушені розвиватися за рахунок реінвестування власного прибутку.
Також ідеться про дефіцит кадрів, який пояснюється низьким рівнем оплати праці та розвалом системи професійної освіти. Маю намір планомірно підвищувати зарплату працівникам галузі до рівня середньої в області та поставити перед Міносвіти питання щодо більш скоординованої роботи між лісовими підприємствами та освітніми закладами.
Слід наголосити і на недостатньому розвитку потужностей із глибокої переробки деревини, а через це відбувається недостатнє використання розрахункової лісосіки. Це велика біда України — коли європейська держава змушена експортувати необроблену деревину.
Одне з моїх головних завдань — розвиток деревообробки, щоб вітчизняні підприємства мали вдосталь потужностей для переробки української сировини.
Крім того, лісова галузь має змогу допомогти країні зменшити залежність від імпорту газу за рахунок виробництва пелет із відходів деревообробки. На Волині, в Житомирській області вже є певні зрушення, коли лісгоспи переходять до глибокої переробки деревини, але поки що це поодинокі випадки. Розвиток лісгоспів стримується через статус державних підприємств, тож вони повинні узгоджувати всі свої капітальні витрати з державою.
Є великий потенціал у розвитку туризму, зокрема зеленого, за рахунок збільшення інтересу до українських національних парків, розбудови пластунства й системи молодіжних літніх лісових таборів, реформування мисливської галузі, яка має стати доступною, а не лише бути закритим клубом для еліти.
Експериментальним майданчиком для впровадження нових підходів до розвитку лісової галузі, гадаю, має стати Карпатський єврорегіон. По-перше, через те, що для місцевих громад ліс — основа життя. По-друге, через критичну кількість проблем, які накопичилися саме в Карпатах. І, по-третє, через можливості залучати і впроваджувати європейський досвід. Ще кілька років тому ситуація в румунській або словацькій частині Карпат була критичною, але завдяки реформам та допомозі ЄС наші сусіди змогли її виправити, тож мене цікавить їхній досвід.
Держлісагентство планує роботи із запровадження принципів наближеного до природи ведення лісового господарства, вирощування стійкіших і продуктивніших різновікових мішаних лісів та широке застосування вибіркових систем рубок головного користування і рубок переформування на основі природозберігаючих технологій заготівлі деревини.
УК: Як ви ставитеся до пропозицій розділити функції вашого агентства: господарська, політична, контролююча? Наскільки, на вашу думку, доцільно створити державний лісовий холдинг за прикладом Польщі або іншої країни, щоб він платив певний відсоток від прибутків, а решту використовував на зарплати, охорону, відновлення лісу та догляд за ним, на закупівлю техніки — на власний розсуд, але з дотриманням вимог закону і лісівничої науки?
— До цього слід ставитися дуже зважено й відповідально. З одного боку, лісове господарство — одна з небагатьох галузей, де ще є залишки соціалізму: саме державні лісгоспи домінують у заготівлі лісу. З другого — треба розуміти, що суто формальний підхід до розподілу контролюючих та господарських функцій призведе до того, що агентство втратить контроль за діяльністю лісгоспів. Буде створено «лісовий холдинг», який підпорядковуватиметься Фонду державного майна з подальшою приватизацією та розвалом більшості лісгоспів. Усі зобов’язання — лісова охорона, лісорозведення — залишаться на державі, а комерційно привабливі функції, зокрема лісозаготівля, перейдуть у приватні руки.
Яскравий приклад — Росія, де державні лісгоспи розформували, а ліси передали в оренду приватним підприємствам. Результат: тотальні пожежі через недофінансування і тотальні звільнення колишніх працівників лісгоспів. У Пермський області, в Тюмені та у Воркуті на заготівлі лісу працюють узбеки й таджики — їм можна платити копійки, вони можуть жити в землянках і працювати, навіть не підозрюючи про існування правил безпеки. У нас же до 70% витрат на лісорозведення, протипожежні заходи — за рахунок власних надходжень лісгоспів, тобто фактично лісгоспи дотують державу щорічно на сотні мільйонів гривень.
Польський приклад цікавий і знадобиться Україні після того, як держава стане спроможною повноцінно фінансувати свої зобов’язання, а рівень корупції зменшиться хоча б до польських показників.
Проведення реформ без належної підготовки може призвести не тільки до розвалу галузі, а й до масового скорочення працівників та різкого збільшення безробіття в лісових регіонах.
Не секрет, що приватні лісозаготівельні підприємства дуже часто залучають працівників з інших регіонів, не дотримуються трудового законодавства і не збираються брати на себе соціальні зобов’язання, зокрема будівництво лісових доріг.
Проте певні елементи польського досвіду реформування лісової галузі можна вже впроваджувати. У Польщі лісозаготівельники сплачують тільки один податок — лісовий. Це аналог нашого фіксованого сільськогосподарського податку. База оподаткування — кількість гектарів лісу, що перебуває в користуванні і залежить від площі головних порід дерев і від їх класифікації за якістю. При цьому лісовий податок є місцевим: усі надходження йдуть до бюджету громади, де розташований ліс. Так у Польщі держава фінансово заохочує лісові громади і стимулює ефективне лісокористування, оскільки податок сплачується незалежно від фінансових результатів лісозаготівельника.
У нас же значна кількість підприємств лісової галузі, зокрема і приватних, збиткова, дуже часто штучно, тож державі фактично податків не сплачують.
Нам цікавий досвід й інших європейських країн, зокрема щодо звільнення від будь-якої плати за ресурси. Більшість європейських лісівників навіть не знають, що таке попнева плата. В Україні рентні платежі — це половина фіскального навантаження на підприємства галузі, й за останній час вони зросли майже вдвічі.
У всіх європейських країнах державні лісові підприємства і приватні власники одержують цільові дотації з бюджету та позабюджетних фондів, які спрямовуються на утримання об’єктів природно-заповідного фонду, лісорозведення, інвентаризацію і планування, науку, освіту, підтримання і розвиток лісової інфраструктури, регулювання водних потоків, технічне переоснащення. Ми також сподіваємося отримати доступ до європейських фондів, співпрацюємо зі Світовим банком, у державному бюджеті ж грошей на фінансування розвитку галузі немає.
УК: Чинні програми — «Ліси України» тощо — викликають чимало критики, зокрема щодо так званої оптимальної лісистості, що призвело до конфліктів у степовій зоні. Чи переглядатимуть ці програми? Що вже робиться для зупинки непродуманого заліснення степу?
— Агентство працює над питанням продовження чинності Державної цільової програми розвитку лісового господарства до 2020 року, і ми зацікавлені в якнайширшому залученні громадськості до розроблення цього документа.
Щодо роботи в південних та східних регіонах є дві ключові проблеми: зміна клімату, яка провокує різке збільшення кількості шкідників, часті пожежі. Відповіддю на ці виклики мають стати зміни підходів до видової різноманітності — ми повинні висаджувати види, які краще пристосовані до посушливого клімату.
Другий виклик — збереження й розвиток лісосмуг. Захисне лісорозведення — найбільш економічно ефективний засіб у боротьбі з ерозією ∂рунтів, який сприяє поверненню до господарського використання порушених земель та створенню стійких лісоаграрних ландшафтів. За даними Національної академії аграрних наук, від водної й вітрової ерозії щорічно зникає 15 мільйонів тонн гумусу, близько 600 мільйонів тонн родючого горизонту ∂рунту, близько 90 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь перетворюється на деградовані землі. Щорічні втрати від ерозії ∂рунту в перерахунку на зернові одиниці становлять 8–9 мільйонів тонн, загальні втрати сільськогосподарського виробництва — 3 мільярди доларів США.
Для реалізації цього завдання ми збираємося реанімувати програму розвитку агролісомеліорації в Україні.
УК: Що ще пропонується для збереження полезахисних лісосмуг? Як, на вашу думку, слід розв’язувати цю проблему?
— Одна з важливих проблем — відсутність господаря, а отже, і фінансування. Для лісгоспів лісосмуги не цікаві з фінансового погляду, цільового фінансування з бюджету на них немає, механізму співпраці з аграріями також. Для розв’язання проблеми слід передусім вирішити питання із правом власності й передбачити цільове фінансування відновлення лісосмуг як за рахунок приватних компаній-агрохолдингів, так і за рахунок місцевого та державного бюджетів, власних коштів лісгоспів. Також, гадаю, треба розглянути можливість відновлення в Україні державної служби агролісомеліорації та водних меліорацій.
УК: Чи підтримує Держлісагентство пропозицію щодо створення на місці Дніпровсько-Тетерівського спецмисливського господарства, більш відомого у народі як «Сухолуччя» Януковича (його ще плутають з Межигір’ям, де заповідати практично нічого), заповідника або національного природного парку?
— Держлісагентство підтримує пропозицію щодо створення на місці Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства заповідника або національного природного парку. Ми маємо вирішити це питання разом із Мінекології. Нині проводять інвентаризацію цього господарства, зокрема торік там побудували 100 кілометрів асфальтованих лісових доріг. Так було не тільки завдано шкоди природі — лісові дороги повинні мати грунтове покриття, а й залишили галузь без коштів на будівництво доріг в інших регіонах.
Після втечі Януковича без господаря також залишилося лісове господарство Білоозерське в Київський області — питання з цим об’єктом також вирішують правоохоронні органи.
УК: Чи потрібна агенції люстрація і як вона відбуватиметься?
— Люстрація — це звільнення з подальшою забороною на роботу за певним формальним критерієм: наявність громадянства іноземної держави, співпраця зі спецслужбами інших країн тощо. Люстрація має проводитись на підставі закону, отже, до його ухвалення жодних люстрацій в агентстві бути не може. Як громадянин підтримую ухвалення та реалізацію законопроекту «Про проведення люстрації в Україні», внесеного на розгляд парламенту лідером ВО «Свобода» Олегом Тягнибоком. Він передбачає обмеження обіймання посад в органах законодавчої, виконавчої та судової влади, правоохоронних органах в Україні особами, які співпрацювали з оперативними працівниками колишнього КДБ СРСР до 1991 року як агенти, резиденти чи інші негласні нештатні співробітники або співпрацювали зі спецслужбами інших держав як таємні інформатори чи помічники в оперативному отриманні інформації, заплямували себе участю у корупційних схемах, сприяли становленню режиму Януковича.
Проте варто зазначити, що люстрацію проходитимуть тільки державні службовці, ті, хто приймав присягу. На працівників державних підприємств, зокрема лісгоспів, закон не поширюватиметься.
ДОСЬЄ «УК»
Валерій ЧЕРНЯКОВ. Народився 1966 р. в селі Довге Закарпатської області. Закінчив Шацький лісовий технікум та Український державний лісотехнічний університет, Міжрегіональну академію управління персоналом. Працював єгерем у Дніпровсько-Тетерівському лісомисливському господарстві, лісником Турійського міжколгоспного лісгоспу.
Джерело: ukurier.gov.ua
