Нещодавно Грінпіс Росії завершив широкомасштабне дослідження про негативні наслідки діяльності китайських компаній в Північно-східній регіонах.
Поштовхом до вивчення проблеми стала велика кількість петицій з проханнями обмежити або заборонити експорт російського лісу. Протестуючі впевнені в тому, що діяльність іноземних компаній, зокрема Китаю та Південної Кореї, перетворюють лісові райони Сибіру на пустелю. Крім того через такі угоди економіка країни втрачає прибуток: замість того щоб створювати підприємства з переробки деревини, північно-східних ліс виступає донором сировини.
Фахівці організації дізнавалися так це і що насправді нищить далекосхідний ліс.
По-перше, проблема з сировинними поставками дійсно існує. 25% експортованої лісової продукції в Китай є необробленим лісом або продуктами первинної обробки (пиломатеріали і целюлоза).
По-друге, суцільні рубки на виділених територіях. Тут китайські компанії нічим не поступаються вітчизняним заготівельникам. Згідно супутниковими даними всі підприємства, які працюють в даних регіонах, ведуть нераціональне лісокористування. Їх діяльність призводить до виснаження лісових масивів і знищення екосистеми. Однак ця діяльність відповідає нормам Лісового Кодексу Росії. В даному випадку міняти необхідно не інвестора, а законодавство.
По-третє, відповідальність за нераціональне землекористування лежить більше на федеральних владі, ніж на окремих іноземних компаніях. Так, на державному рівні було прийнято низьку проектів, які не тільки не принесуть прибуток, а й стануть згубними для регіону. Наприклад, планується будівництво Амазарського лісопромислового комплексу в Забайкальському краї. Комплекс передбачає роботу целюлозного заводу з виробництвом 400 тис. тонн целюлози на рік і лісопильного підприємства, яке щороку буде випускать125 тис. м3 пиломатеріалів. Однак при найближчому розгляді ресурсної бази стає зрозуміло, що прилеглі ліси не зможуть забезпечити достатню завантаженість виробництва в довгостроковій перспективі. Також не вистачить ресурсів і на забезпечення роботи Лісохімічного комплексу в Єлисейському районі Красноярського краю і для Амурського целюлозного заводу в Хабаровському.
Що ж стосується незаконних рубок, то для митного транспортування лісу та пиломатеріалів необхідні дозвільні документи, які без допомоги чиновників отримати складно.
У довгостроковій же перспективі співпраця з Китаєм буде скорочуватися: вже зараз КНР вирощує власні ліси і шукає нові ринки імпорту деревини. Коли експорт зникне частина проблем піде, залишивши Росію наодинці з корупцією, паразитичному відношенню до лісів і нераціональним лісокористуванням.