Ще не встиг повною мірою вступити у дію закон про заборону експорту необробленого лісу, а навколо нього вже розгорнулись гострі дискусії. Василь Худицький, кореспондент DT.UA провів власне розслідування щодо того, які наслідки будуть мати впровадження цього нормативного акту.
Метою прийняття цього закону було бажання, по-перше, зупинити корупційні схеми щодо вирубки и реалізації необробленого лісу, по-друге, замінити експорт дешевої сировини на товари з дерева з високою доданою вартістю, по-третє, за рахунок акумульованих коштів відродити лісну та деревообробну галузі: реанімувати підприємства, створити нові робочі місця.
Метою авторів проекту біло дати можливість розвиватись малому та середнього бізнесу, як рушійної сили економіки.
Проте Валерій Мех, приватний підприємець з Тернополя, вважає що позитивних зрушень наступні п’ять років очікувати не варто.
— Наші мебльовики тяжко трудяться і не можуть вийти з цієї ями вже понад 20 років. У результаті, держава продає деревину, а швейцарці, румуни, угорці тощо купують українську деревину по 1000 дол. за кубометр і заробляють 2—3 тис. відсотків на готових виробах. Ми ж марнуємо час, марнуємо деревину. Звісно, краще було б її продати за кордон, аніж нищити. Деревообробникам конче потрібне сучасне, високотехнологічне обладнання. Держава на це має дати певні фінанси.
Ще однією проблемою, яку не вирішує заборона, є можливість отримувати деревину. Правила, які діють на українському сировинному ринку забезпечують інтереси лише великих підприємств. Навіть після вступу в силу мораторію на вивіз лісу, законодавчо не закріплено прозорі механізми реалізації надлишків. Більш того, це благотворний ґрунт для виникнення нових нелегальних оборудок та корупційних механізмів. На даний момент в Україні лісогосподарства реалізують деревину на аукціонах. Такий формат вигідний лісним господарствам, адже завдає менше клопоту: краще мати справу з десяткою крупних фірм ніж з сотнею малих. Проте така ситуаціє не на користь ані галузі, ані малому та середньому бізнесу. Ймовірним методом вирішення даної проблеми можуть стати запровадження пріоритетів для купівлі деревини. Невеликим підприємствам – виробникам буде наданий пріоритет у купівлі сировини.
Ще одним негативним наслідком запровадження закону може стати скорочення рубки деревини, на фоні здороження матеріалів.
Втім говорити про можливі наслідки як про довершений факт ще зарано, закон вступить в діє лише з 1 листопада 2015 року.
Небезпеки існують і цілком зрозуміле побоювання представників малого та середнього бізнесу, які не хочуть знову сам на сам опинитися з проблемами, без захисту та підтримки держави. Втім зараз стає ясне одне, що для розвитку деревообробної галузі прийняття одного закону замало. Необхідно впроваджувати комплексні заходи по покращенню конкурентоспроможності, кредитуванню, розподілу деревини, розвитку нових технологій та пом’якшення інвестиційного клімату, посилення контролю тощо.
