Аукціони з продажу необробленої деревини на 2-й квартал 2014 почалися з сюрпризу у вигляді підвищення стартових цін на круглі лісоматеріали, що пов'язано з дворазовим підвищенням ставки збору за заготівлю деревини. Взагалі то цю плату повинні здійснювати постійні лісокористувачі, тобто лісові господарства. Але продавці цей тягар переклали на покупців. Так стартові ціни на сосновий пиловник на 2-й квартал були підняті від 30 до 45 грн. за куб. м.
Враховуючи, що деревообробна галузь як і раніше перебуває у фазі кризи, то для багатьох лісопильних підприємств це підвищення цін може стати фатальним, а точніше летальним. Рішення про підвищення ставки податку було прийнято злочинною владою, яка однією рукою крала, а іншою оподатковувала додатковою даниною обкраденим нею ж народ. Було б більш справедливим з них і стягнути недоїмки у вигляді повернення у державну казну нажите нелегітимною корупційною працею кошти та майно.
З іншого боку ціни внутрішнього ринку на круглі лісоматеріали за час корупційного лихоліття і так постійно росли, чого не скажеш про експортні ціни. Стабільність експортних цін роками забезпечувалася їх “фришуванням” з боку корумпованих вищих чиновників, за що імпортери платили в їх корупційний “общак” під виглядом плати за маркетинг. Цей общак і становив ті самі вкрадені у держави мільярди, про які стало відомо тільки зараз, поставивши країну на межу фінансового краху. Так що в змінених умовах це буде виглядати не як підвищення експортних цін, а швидше як коригування і відновлення справедливості щодо державних підприємств, що дозволить дещо оздоровити економіку лісового сектора. Для цього потрібно просто переглянути всі діючі експортні контракти за цінами. Якщо цього не зробити, то за експортні пустощі чиновників-корупціонерів знову будуть віддуватися вітчизняні виробники. Але процес перегляду експортних контрактів за цінами, до речі, уже пішов. Так що додаткові надходження від експорту можуть покрити витрати лісгоспів з оплати податку за заготівлю деревини, що дозволить не підвищувати ціни для внутрішнього споживача.
А щоб остаточно поставити крапку в боротьбі з корупцією в експорті круглого лісу, потрібно надалі здійснювати його через біржові торги. Наприклад, через спеціальні біржові торги в Києві. Цим можна вирішити безліч проблем. Значно скоротити корупцію в лісовому секторі, надати всім учасникам ринку рівні умови доступу до сировини, створити здорову ринкову конкуренцію, забезпечити гласність, належний облік і контроль експорту. Ось тоді експортні ціни будуть не відставати, а випереджати ціни внутрішнього ринку, як це було до 2007 р.
Якщо для експорту лісоматеріалів біржові торги будуть мати позитивне значення, то для внутрішнього ринку вони давно вже стали гальмом для розвитку деревообробної галузі, оскільки не можуть забезпечити гарантовані поставки необхідних виробництву обсягів лісу, та й з цінами постійна чехарда. Оскільки пріоритетом користувалися експортні поставки, то велика частина найбільш затребуваної деревини туди і йшла. Штучне зменшення обсягів реалізації деревини на внутрішньому ринку призводило до браку деревини і стрімкого зростання цін. При цьому ціни на ліс росли не тільки за рахунок торгів, але і за рахунок невиправданих транспортних витрат, коли через неможливість придбати ліс в необхідних обсягах у своїй області деревообробники змушені завозити його з сусідніх областей. З Сумської, Київської областей ліс везуть до Чернігівської області і навпаки.
Не треба забувати, що батьком аукціонної системи торгівлі як і корупційних схем експортної торгівлі був колишній керівник лісової галузі пріснопам'ятний Сівець В.М. А до чого б він не торкався, у нього виходила лише корупція, про яку не писав тільки ледачий. Але при своїх покровителях він був невразливий, а тому безкарний і амбітний. Навіть у своїй заяві про зречення від посади він жваво відрапортував про зароблені очолюваної ним лісовою галуззю мільярдах гривень, але ні слова не сказав про вкрадені. Тому все, що він вводив в практику лісової галузі, вимагає негайного перегляду. За час його тайм-ауту на посту керівника лісової галузі в кризові 2009-2010 рр. лісові аукціони були скасовані і ніяких проблем з реалізацією деревини не виникало. Імпортери теж дихали вільної грудьми, так як ніхто з них ясак не вимагав. Нинішня економічна ситуація, коли гривня відпущена у вільне плавання, обстановка просто вимагає надати лісгоспам господарську самостійність, у тому числі і в торгівлі. З одного боку є досвід, коли втручання чиновників тягне за собою розкрадання в особливо великих розмірах, а з іншого боку ціни на лісоматеріали зараз можуть змінюватися щотижня. Біржі зі своєю квартальною циклічністю їх просто не наздоженуть. Хто і як їх буде коригувати? До того ж в умовах, коли питання стоїть про виживання як виробників лісоматеріалів, так і їх споживачів ціни повинні бути договірними, що влаштовують обидві сторони. Звідси випливає, що і взаємини продавця і покупця також мають стати партнерськими, тобто враховують взаємні інтереси, а не тільки інтереси продавця, як це було донедавна. Довгострокові прямі договори споживачів з постачальниками повинні прийти на зміну анархії поставок через аукціонних капризів. Для цього споживачі подають свої заявки у відповідні обласні управління лісового господарства, де вони розглядаються і служать основою для планування лісозаготівельних робіт і реалізації деревини. Аукціонну форму торгівлі залишити для найбільш цінних і високосортних порід деревини, а також ввести в практику лісові інтернет-аукціони. На обласних біржах технічні умови для цього є, немає тільки положення про їх проведення. Ці інтернет-аукціони можуть бути постійно діючими, через які лісгоспи можуть реалізовувати всі свої неліквіди.
Лісгоспи можуть оптимізувати свої витрати і за рахунок перегляду необхідності знову ж корумпованого електронного обліку, введеного з метою збагачення відібраних приватних комерційних структур, що постачають лісгоспам обладнання та бирки за значно завищеними цінами. Тим більше, що ніякого практичного значення цей облік не має. Споживач як отримував ліс з пересортицею до ери електронного обліку, так продовжує його отримувати і з настанням ери електронного обліку. Облік лісу не тільки не полегшився, всупереч заявам його творців, а ще більше ускладнився. І не дивно, так як в основі його лежать давно застарілі стандарти ще радянських часів, що допускають досить широке і неоднозначне тлумачення якісних параметрів лісу, хоча в нормативних засіках уже давно є національні стандарти України з круглим лесоматериалам, відповідні європейським стандартам. Але так як основною метою поспішного впровадження електронного обліку було “зрубати бабла” по легкому, то про них навіть і не згадали.
Якщо врахувати всі обставини, то виявиться, що ніякої необхідності піднімати ціни на лісоматеріали на внутрішньому ринку на минулих аукціонах і не було. Просто, скинувши корупційне ярмо, потрібно оптимально використовувати нові можливості. До теперішнього моменту держава постійно давила на малий і середній бізнес, пора вже зменшити цей гніт, в тому числі і за рахунок ослаблення тотальної контрольно-дозвільної системи, ще одного корупційного пласта.
Джерело: caravan-trans.com
