Незважаючи на тимчасову заборону на експорт деревини, за неофіційними даними обсяг експорту українського лісу не тільки не скоротився, але і продовжує рости. У новому випуску «Стоп корупція» журналісти програми шукали тих, кому вигідно зберігати поточний стан справ.
Пошуки контрабандної деревини привели автора програми на завод Schweighofer (м. Радауці, Румунія). Деревообробна компанія відома не тільки як найбільший покупець деревини в Східній Європі, але і як активний учасник корупційних скандалів, пов'язаних з незаконними операціями з купівлі лісу і сприянню нелегальним рубкам. Кореспонденти СтопКора з'ясували, що для керівництва компанії важливо наявність офіційних документів, а яким способом їх виготовила друга сторона концерн не цікавить. Захист власних ресурсів це проблеми країни-постачальника. Якщо говорити про румунську сировину, то в країні діють публічний доступ до інформації про походження та рух деревини.
Що ж стосується української сировини, то концерн купує в основному ділову сосну, заборона на експорт якої буде введена тільки з 2017 року.
Головними організаторами нелегального експорту лісу в Україні є представники державних структур. Саме їм вигідно збереження існуючого становища. Чиновники заробляють шалені гроші на вирубці українських лісів.
Так «Берегометський» лісгосп у 2 кварталі 2016 року реалізував через аукціон 10251 м3 ділової деревини за ціною 11,3 млн. грн (1107,23 грн/кубометр) і відправив на експорт 4,5 тис. кубометрів деревини загальною вартістю 2,7 млн грн (600 грн/кубометр). Експорт був би виправданий в тому випадку, якби лісгосп продавав незатребувані залишки. Однак в Україні існує брак сировини для національних виробників.
Монопольне право на видобуток і розподіл ресурсів є благодатним грунтом для процвітання корупції. Згідно інсайдерської інформації, заступник Черновецького облуправління лісового та мисливського господарства Роман Череватий щомісяця збирає з головних лісничих по 500 доларів, а вартість лісорубного квитка становить 2 тис. доларів. Подібним чиновникам вигідно збереження діючої системи, тому без зміни законодавства, глибоких структурних перетворень і політичної волі неможливо буде вивести український лісопромисловий комплекс із застою.
