Торгівля круглими лісоматеріалами на внутрішньому ринку України з 2007 р. здійснюється виключно у формі аукціонних торгів. В якості нормативного документа, що визначає порядок проведення аукціонних торгів з продажу необробленої деревини є наказ ГК ЛХУ № 42 від 19.02.2007. Торги проводяться щоквартально на обласних товарних агропромислових біржах. За формою торги - аукціонні, по суті - біржові, насправді щось третє .
Аукціони припускають наявність товару, з яким покупці можуть ознайомитися до початку торгів. На діючих же лісових аукціонних торгах здійснюються ф'ючерсні угоди, що характерно для біржових торгів.
Крім того, комерційна сутність аукціону полягає в тому, що максимальна ціна на реалізований товар встановлюється шляхом безпосередньої конкуренції покупців, одночасно присутніх в місці продажу. Переможцем торгів на аукціоні визнається особа, що запропонувала найвищу ціну. Спочатку так воно і було, але потім учасники аукціонних торгів встановили свої негласні правила. Перед початком аукціонів виставлені на продаж лоти за домовленістю розподіляються між покупцями самими ж покупцями. Таким чином, лоти під час торгів купуються за стартовими цінами. Здійснюється елементарний розподіл деревини за принципом зрівнялівки. Виходить, що принципів проведення аукціонних торгів не дотримуються. Тоді який сенс їх взагалі проводити?
А може лісові торги потрібно класифікувати як біржові? Про ф'ючерсні угоди тут вже згадувалося. Тільки для того, щоб лісоматеріали продавати через біржі, вони повинні відповідати вимогам, що пред'являються для біржових товарів:
Ці вимоги на лісових аукціонах також не виконуються повною мірою. У першу чергу це стосується якості та стандартизації виставлених на продаж лісоматеріалів. В одному невеликому за обсягом лоті (50 - 70 м3) можна зустріти до 12 позицій круглих лісоматеріалів по розмірно-якісними параметрами, які на практиці продавці ніколи не виконують. Проте така велика кількість товарних позицій в одному лоті надає продавцю можливість відвантажувати будь-які лісоматеріали, особливо не заморочуючись з приводу їх якості. Про великих партіях товару в одному лоті також мова не йде. Середній обсяг лота становить 70 - 100 м3, хоча багатьом підприємствам потрібні лоти від 500 м3 і більше. Загалом, правила торгівлі необробленої деревини вже давно потребують коригування, а ще краще в повної переробки.
Дещо по-іншому виглядає сектор експортної лісової торгівлі, хоча, зрештою, він теж є «розподільником» , тільки закритого типу. Обсяги поставок і ціни для імпортерів тут стабільні. При цьому офіційні відпускні ціни для лісгоспів тут нижчі, ніж на внутрішньому ринку. В даний час різниця по сосновому пиловнику, наприклад, в середньому становить 50 - 60 грн. на користь внутрішнього ринку. До підвищення курсу долара США ця різниця була ще більшою. Здавалося б, при такому розкладі внутрішній ринок повинен бути забезпечений лісоматеріалами до повного його насичення. Але нічого подібного ми не спостерігаємо, так як експортні поставки всупереч усякому здоровому глузду користуються пріоритетом, а внутрішній ринок забезпечується вже за залишковим принципом. Середні підприємства при цьому постійно відчувають брак пиловочної сировини, внаслідок чого змушені зменшувати обсяги виробництва і скорочувати робочі місця та відрахування до бюджету. Здавалося б, ідіотизм на межі зради національних інтересів. Друге вірно, перше не зовсім. Реальні експортні ціни на лісоматеріали для імпортерів являються не меншими, а навіть більшими за ціни внутрішнього ринку. Просто цінова маржа у вигляді плати за «маркетинг» йде на офшорні рахунки, де її сліди губиться і лісгоспи до неї не мають ніякого відношення. В результаті корупційного рекету лісгоспи втрачають частину своєї потенційної виручки, а хтось казково збагачується на рівному місці і за казенний, тобто державний рахунок. Звідси і спотворені пріоритети в торгівлі круглими лісоматеріалами. Про це вже дуже багато писалося й говорилося в ЗМІ. Проте, створений корупційний механізм протягом декількох років працював справно. По суті, це був економічний злочин, спрямований проти держпідприємств, малого та середнього бізнесу. Цей корупційний механізм знаходиться в робочому стані і зараз. Ось тільки у зв'язку зі зміною політичної ситуацією в країні виникає питання: чи піде цей механізм на спад або знайде нових господарів? Якщо трапиться друге, то ця обставина спільно з тотальною контрольно-дозвільною системою, ще одним махровим корупційним механізмом, остаточно поховає економіку.
Для суттєвого обмеження корупції потрібно зовсім небагато. Головне потрібно заборонити чиновникам усіх рівнів і рангів втручатися в господарську діяльність підпорядкованих підприємств, бо досвід показує, що такі втручання тягнуть за собою, як правило, розкрадання в особливо великих розмірах. Така заборона вже давно знайшов своє відображення у чинному законодавстві України. У Господарському кодексі, наприклад. Так що справа залишається за малим, потрібно почати виконувати свої ж закони. Ну і переглянути контрольно-дозвільну систему, істотно її обмеживши, що буде тільки сприяти розвитку малого і середнього бізнесу.
Нове керівництво країни вже звернуло увагу на необхідність вжиття заходів для поліпшення економічної ситуації в країні, а також важливість докладання зусиль для забезпечення стабільної, безперебійної роботи всіх галузей економіки. Наведення порядку в лісовій галузі, у тому числі і в торгівлі необробленою деревиною, могло б значно сприяти вирішенню цих завдань. Треба рішуче переходити від «розподільника» до справжньої торгівлі, в якій би знайшли своє місце і аукціони, і біржові торги, і прямі договори постачальників зі споживачами.
Джерело: caravan-trans.com
